Отже, щоб укоренити верхівковий живець диффенбахії, його підсушують кілька годин або витримують у гетероауксині, потім заглиблюють у ґрунт на 2-3 міжвузля. У процесі вкорінення нижнє листя живця може пожовтіти або висохнути. Нічого страшного!
Диффенбахію можна розрізати на складові частини (пагони, живці, верхівку, корінь з пеньком), з кожної виросте нова рослина. Головне, щоб на цих частинах були сплячі бруньки. Сік диффенбахії отруйний, спричиняє подразнення шкіри та опіки слизових. Кімнатну квітку слід тримати подалі від дітей і домашніх тварин.
Біля високої диффенбахії зазвичай споруджують опору в міру її зростання. Якщо стовбур рослини тонкий, то трохи товщим він може стати від регулярного удобрення (щотижня невеликими дозами влітку), від легкого обприскування листя розчинами препаратів “Епін” і “Циркон”.
Квітка не переносить протягів і різких перепадів температури в приміщенні. При недостатньому освітленні витягується, стовбур стає тонким, листя опадає, стає ламким. Якщо диффенбахія росте в комфортних умовах, то нові листи у неї з’являються щотижня.