У певні моменти Раскольніков відчуває, що готовий сам зізнатися у злочині. З іншого боку, Раскольніков боїться, що його злочин розкриють. Йому соромно перед сім'єю та оточуючими за свій вчинок, який він вважає "дуже дурним". При цьому він навіть розмірковує про втечу або самогубство.
Самолюбний, гордий, Раскольніков страждає від своєї бідності, злиднів, відчуває приниження при зустрічі з квартирною господинею, якою він не може заплатити за кімнату, дивлячись на свій обірваний костюм. У ньому розвивається озлоблення, боязкість і водночас суворість самотньої, змученої людини.
Важливо розуміти, що до скоєння злочину Раскольніков вже деякий час перебуває у пригніченому стані: через брак грошей він погано харчується, носить старий одяг і рідко змінює білизну, у нього апатія та нудьга.
Після вбивства бабусі-процентщиці та її сестри, Раскольніков повертається у свою комірчину і засинає. Наступного ранку він отримує повістку, в якій йому наказано з'явиться в ділянку до одинадцятої години. Він вважає, що це з приводу вбивства, але це виявляється з приводу його боргів за квартиру.