Спочатку для запису нот використовували грецький алфавіт, пізніше почали записувати ноти латинськими літерами. Ось які літери відповідають основним семи звукам: c [це] – до; d [де] – ре; e [е] – мі; f [еф] – фа; g [ге] – сіль; a [а] – ля; h [ха] – сі.
Таблиця буквених позначень звуків
| Нота | Бемоль | |
|---|---|---|
| ДО | c | ces |
| РЕ | d | des |
| МІ | e | es |
| ФА | f | fes |
•28 Dec 2015
Отже ноти отримали такі назви: І тоді «Ут» замінили на «ДоІмовірно, свою назву вона отримала від першого складу "Dominis" – "Господь". Звук «Сі» став позначатися пізніше. Його назва походить від перших букв останнього рядка гімну «Святий Іоанн» – Sancte Ioannes.
Нота спочатку називалася «ут», а ноти сі не було взагалі – її додали пізніше, коли зрозуміли, що її в октаві не вистачає, і змінили написання з "са" на "сі", щоб не плутати її з попередньої "ля". У країнах із мовами на основі латиниці популярною стала літерна нотація.