Види рим
- чоловічі (наголос на останньому складі),
- жіночі (наголос на передостанньому від кінця складі),
- дактилічні (наголос на третьому від кінця складі),
- гіпердактилічні (наголос на четвертому від кінця складі).
υθμς «розміреність, ритм») – співзвуччя в закінченні двох або декількох слів, кінців віршів (або напіввіршів, т. зв. внутрішня рима), що відзначає їх межі і пов'язує їх між собою. Рифма допомагає читачеві відчути інтонаційне членування мови та змушує співвіднести за змістом ті вірші, які вона об'єднує.
При використанні точної рими співзвучними виявляються як ударні звуки на закінчення рядків, а й склади, розташовані по них. Неточна рима характеризується відмінностями у звучанні приголосних у вільних від наголосу складах, розташованих у закінченнях рядків.