За допомогою таблиці ASCII числами від 0 до 127 можна закодувати літери латинського алфавіту, арабські цифри та розділові знаки.
Для кодування інформації в комп'ютерах використовується восьмизначний двійковий код. Такої кількості символів вистачає для відображення літер, цифр, розділових, а також графічних елементів.
American Standard Code for Information Interchange) в обчислювальній техніці — система кодів, у якій числа від 0 до 127 включно поставлені у відповідність літерам, цифрам і символам пунктуації. Наприклад, 45 відповідає знаку переносу, а 65 — літері «А» великій.
Universal Character Set) — 1 символ = 2 байти, всього можна закодувати 216 = 65 536 символів. UTF–32 (англ. Unicode Transformation Format — формат перетворення Юнікода) — один із способів кодування символів із Unicode у вигляді 32-бітових послідовностей. 1 символ = 32 біти.
Universal Character Set) — 1 символ = 4 байти, всього можна закодувати 232 = 4 294 967 296 символів. Проте максимальна кількість Юнікод–символів на сьогодні — 220 + 216 = 1 114 112. UCS-2 (англ. Universal Character Set) — 1 символ = 2 байти, всього можна закодувати 216 = 65 536 символів.
Пізніше таблицю ASCII розширили до 256 символів, в якій у діапазон від 128 до 255 можна було додати символи іншої мови. Окрім цього, для кодування літер з інших алфавітів було розроблено схожі таблиці кодування.
ASCII (МФА: [ˈæski], акронім від назви Американський стандартний код для інформаційного обміну, англ. American Standard Code for Information Interchange) в обчислювальній техніці — система кодів, у якій числа від 0 до 127 включно поставлені у відповідність літерам, цифрам і символам …