Океанічна земна кора складається із 2 шарів. Верхній шар — осадовий, нижній шар — базальтовий. Гранітний шар в океанічній земній корі відсутній. У перехідній (океанічній) земній корі виділяють 3 шари.
Океанічна кора складається з трьох шарів. Перший шар, або осадовий, має потужність до 1-2 км. Другий шар — вулканічний, або акустичний підмурівок, має в середньому потужність 1-2 км (за іншими даними, 1,2-1,8 км). Детальні дослідження дозволили розділити його на три горизонти (2А, 2В і 2С).
Океані́чна земна́ кора́ — земна кора, розповсюджена під дном океанів та морів. Відрізняється від континентальної земної кори відсутністю гранітного шару і значно меншою потужністю — від 5 до 10 км (макс.
Найтовстіша саме материкова кора і в областях гороутворення її товщина досягає 75 км. Океанічна кора, на відміну материкової, набагато тонше всього 5-10 км. Наступним шаром Землі є мантія. Кордоном між земною корою та мантією є поверхня Мохоровичіча.
Стабільну версію було перевірено 3 липня 2019. Континента́льна земна́ кора́, материко́ва земна́ кора́ — земна кора материків, що складається з осадового, гранітного і базальтового шарів. Середня потужність 35—45 км, максимальна — до 75 км (під гірськими спорудами).
Теорія: Земна кора — найбільш верхня із твердих оболонок Землі товщиною від 5 км (під океанами) до 75 км (на материках).
Як і континентальна, характеризується тришаровою будовою: верхній осадовий шар, потужністю від декількох сотень м до 1 км, складається з крихких розсипчастих порід, швидкість поширення сейсмічних хвиль в яких 2,0—2,5 км/с;середній шар, потужністю 1,0-3,0 км, складений …