Звукові коливання записувалися на звичайний папір за допомогою пера, що малювало чорним чорнилом. Такий папір можна було легко скопіювати та передати. Для відтворення записаного використовувався потужна лампа та фотоелемент.
Механічні винаходи відтворювали музику, записану на папір, дерево, металеві валики, перфоровані диски та інші пристосування. Крім людських рук, ці механізми також могли приводитися в дію іншими способами: водою, піском, вантажем, пружиною або електрикою.
Звукові коливання, що записуються, перетворюються мікрофоном на відповідні електричні струми, що впливають після їх посилення на електромеханічний перетворювач – рекордер, який перетворює змінні електричні струми за допомогою магнітного поля на відповідні механічні коливання різця.
Гвідо д’Ареццо Сучасна музична нотація походить від праць Гвідо д’Ареццо першої половини XI століття, який почав записувати ноти на чотирилінійному нотному стані. Згодом систему доопрацьовували (додали п’яту лінійку, змінився зовнішній вигляд нот, ключі тощо), і в сучасному вигляді вона існує з XVII століття.